Люди минають як дощ,
лишають на серці плями.
Дощем стікають дахи,
а люди стікають словами.
Люди минають як день,
ховаються за небокраєм.
День новий точно прийде,
чи вернеться людина – хто знає.
Люди минають як мить,
якої не повернути.
Несправний годинник стоїть,
рахує про себе секунди.
Люди минають як сон:
І оком не встигнеш змигнути.
Ще вчора – серця в унісон,
Сьогодні вже стуку й не чути.
Люди, даруйте серця,
Сплітайте від щастя руки!
Бо іншої, аніж мить ця,
Може ніколи не бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411709
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: drowned in the summer