Новела довжиною в життя….

                                                   Присвячено  колезі  по  роботі  Жанні  Сорокіній  
                                                                                                               Вічна  пам'ять…

«Статистика  говорит  о  том,  что  за  последние  100  лет  по  уровню  заболеваемости  и  смертности  в  мире  онкопатология  переместилась  с  десятого  места  на  второе,  уступая  лишь  болезням  сердечно-сосудистой  системы.  По  данным  ВОЗ,  каждый  год  вновь  заболевают  10  млн  человек.  Украина  на  втором  месте  в  Европе  по  темпам  распространения  рака.»…(інформація  з  сайту  «Инициативная  группа  имени  Даши  Евдокимовой  "Дар  Янгола").
…Все  було  б  набагато  простіше,  якщо  б  я  їхала  на  цю  базу  відпочинку  не  одна…  І  навіщо???  Прочитала  оголошення  про  набір  волонтерів  на  посаду  педагога  –  аніматора  -  і  в  дорогу.  Квитки  на  потяг…Станція  Сколе…Білий  бус…  Не  зовсім  адекватна  жінка,  яка  назвала  себе  директором  відпочинкового  комплексу…і  я  –  18  річна….ні,  19  річна  студентка  з  наївними  поглядами  на  життя…Якась  частинка  мене  відчувала  (це  не  зовсім  та  частина,  про  яку  ви  щойно  подумали,  але…),  що  буде  доволі  весело…
Коли  я  приїхала  на  територію  закладу,  мене  охопив  жах…Я  в  лісі,  навколо  гори  і,  що  найстрашніше,  дороги  назад  я  не  пам’ятаю…Мене  зустріла  якась  «жіночка»,  якій  чомусь  відразу  ж  захотілося  мене  нагодувати,  Загалом,  ця  ідея  мені  сподобалася,  так  -  як  їхала  я  довгенько…Досі  пригадую  червоний  борщ  та  свіжий  білий  хліб…Я  обідала  сама…  Потім  та  ж  пані  усміхнено,  з  такою  дитячою  наївністю  розповіла  про  специфіку  моєї  роботи,  куди  входило  не  тільки  догляд  за  дітьми,  а  й…не  повірите…прибирання  номерів,  миття  посуди,  збирання  окурків  -і  все  це,  звичайно  поки  що,  безкоштовно…  На  диво  –  я  погодилася…Цю  приємну  тітоньку  звати  Жанна,  вона  адміністратор,  любить  тварин,  людей,  природу…От  тільки  зачіска  мені  не  сподобалася,  майже  «під  нуль»…і  хустинки  її  різні…Та,  про  це  пізніше…
За  два  роки  мого  перебування  і  постійного  переїзду  «Тернопіль  –  Сколе»,  багато  що  змінилося…Життя  налагодилося,  в  тому  комплексі  я  почала  працювати  барменом  –  офіціантом,  за  нормальну  зарплату….Я  здружилася  з  персоналом,  звісно  іноді  були  деякі  баталії,  але,  згодом,  найкращою  подругою  для  мене  стала  Жанна,  хоча  різниця  у  віці  20  з  гаком  років…Жанна  завжди  у  всьому  підтримувала,  радила…і  волосся  своє  трішки  відростила,  навіть  у  маленький  хвостик  влізалося…Як  виявилося,  причина  такої  зачіски  –  рак…
Попри  все,  вона  жила,  надіялася,  лікувалася,  і  намагалася  всім  допомогти…  Коли  їй  стало  зле…А  на  Жанни  робоче  місце  прийшла  «Свєта»,  так  ми  її  називали,  нам  було  не  солодко,  і  я  подзвонила  до  лікарні  з  питаннями:  «Коли  ви  вже  повернетеся?».  Жанна  відповіла:  «Ребенок,  держись.  Скоро  буду.  Отправим  Светку  назад».  Я  зраділа  і  чекала  цього  моменту…  Був  грудень…Напередодні  нового  року.  Всі  з  нетерпінням  говорили  про  повернення  Жанни,  а  також  про  народження  її  онучки  чи  онука…
Через  місяць  -  тривожний  дзвінок,  Жанна  на  45  році  життя  –  померла  в  лікарні,  переживши  безліч  хімій  та  операцій…
Минув  місяць  після  смерті,  я  зайшла  на  свій  сайт,  де  дуже  давно  не  була.  Одне  повідомлення:  «Катерина  !!!!!!!!  Поздравляю  ,  желаю  .  чтобы  твои  ангелочки  оберегали  тебя  от  всех  невзгод    и  несли  тебе  удачу  и  любовь  !!!  Будь  счастлива  !!!Цёмик  !!»,  написано,  ще  7  грудня…а  вже  лютий…Я  відповіла…тільки  там,  де  вона  зараз,  повідомлень  не  читають.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411674
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Екатерина Сорокина