Забраковані вітром крила –
Ти ніколи не зможеш літати.
Нам природу змінити не сила,
Твої родичі – це примати.
Ти забудь про безкрайнє небо,
Ці простори тобі закриті.
Для людини просто ганебно
Щиро вірити в щось на світі.
Не торкатися сонця рукою –
Не для того потрібні руки.
Лиш змирися, що за спиною
Не ростуть ті пернаті штуки.
Хочеш в хмари нестерпно дуже –
Недостатньо просто хотіти.
Так, це боляче, але, друже,
Ти ніколи не зможеш злетіти.
Ти не вирвеш з землі коріння,
Не підіймешся вище даху.
Та від мрії нема спасіння:
Душа в тілі, як в клітці птаха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411640
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Іван Блиндюк