Ми мимохіть навчилися любити
Й не розбереш тепер-де правда,де брехня.
Утихомирювати почуття,глушити,
Холодністю знеструмлювать серця...
Ми мимохіть навчились забувати
Й зживатися з логічністю думок;
Ще в зародку кохання убивати
І власноручно нажимать курок!
Ми залюбки навчились не зважати
На прагматизм бажань наших і мрій,
Адже так страшно інший шлях обрати,
Коли довкола копії людей...
Ми розівчились вірити у чудо
Й не довіряєм серцю-лиш очам.
Та всеодно блукаєм,мов приблуди:
Снуєм,існуєм...тільки не живем!!
Ми розівчились падати й вставати,
як у дитинстві...й знов вдихать життя...
Ми із запізненням навчилися встигати
Й спішити у майбутнє навмання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411512
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Христина Рикмас