"прокидаюся від слів людини, яка "дивиться на мене закоханими очима"...
чимчикую на кухню, заварюю собі каву, беру мандаринку...
Підвіконня, світанок, улюблена музика...
Кава... Ковток, другий...
... вона переповює мої думки. Кожен ковток наповнює тіло, кожен ковток кохання заповнює серце...
Любов і насолода...
Музика. Вона у кожому куточку твоєї свідомості, у тобі ...
Останній шматочок мандаринки ... мої уста. Він холодний.
Все це більше схоже на якесь збудження та... Ні, пробудження ...
На вулиці світло, поволі видніються постаті людей крізь заметіль ... сніг ...
такий лапатий, легкий та незалежний, як і мої думки.
Та ось вітер підносить його вище!
Залежний, значить, і ти залежиш ...
Від кожного слова, ніжних обіймів і страсних поцілунків ...
...
кожен знаходить свій ранок у своєму, і кожен по-різному.
...
Останній ковток кави.
- Холодна?Її зігріє твоя душа ...
Така солодка та гаряча ... Твоя вдача гаряча ...
- Я хочу робити це частіше. Таке не набридає, такий світанок особливий ...
Люди метушаться...хм...Дивні... Сьогодні вихідний... сьогодні переддень Різдва...
Всі вони кудись поспішають, а я розділяю насолоду.
Насолоду з світом, насолоду з тобою ...
Для осмислення/ проживи ранок як і я.
Вже зовсім видно. Світанок чудний ".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411455
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Анастасія Попова