У чому ж суть цього життя,
Коли душа моя німа?
Німа до болю і любові,
До щастя, радості і горя.
Навколо мертві душі і живі,
Як страшно це! – Вони німі…
Душа мовчить мов партизан,
Попавши тьми у той капкан.
Що ж трапилося з нею?
То світ жорстокий це зробив
І тьму холодну пробудив.
І як приспати?..
Причину сну мого?
Мабуть, ніяк, бо я є сам,
І в мене теж душа німа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411419
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Льорд