Буває так, що хочеться кричати,
Іти кудись далеко від людей....
Й ніхто тебе не сміє запитати,
Куди ти йдеш? Тікаєш від людей....?
І мовчки пройдеш ти крізь призму часу,
По сірім тротуарі, по вогні...
а вітер б*є тобі по окулярам,
а ти смієшся...дивно у душі...
і крик твій не почується нікому,
бо всі навколо і німі й сліпі....
всі сірі....а ти різнокольоровий,
ти як метелик,тліючий в пітьмі)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411416
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Sweet Natali