Горіло. От віриш – горіло!
Як в казці про вічні пожарища.
А ти матіолу садила
На сірім, потрісканім згарищі.
Ти сіяла в попіл насіння,
І поливала з надією
(Хоч як води не просив я)
Воском, смолою, олією.
І з попелу вилізло чудо –
Поміж реп’яхів, череди… І ще
Буяло, кололо в груди,
Зростало зеленим і злим кущем.
І я води не давав вже –
Біда, знало серце поколене.
А ти пішла, як і завжди…
А кущ зацвів. Матіолами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410564
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Кот Єльпітіфор