ти можеш загорнути усі пунктири
позривані з контурних карт
усі світлини
зроблені під промінням гарячого
сонця вулканів
кислотну тишу що повідривала ґудзики
від твого нового пальта
від твоїх нервів і тепер шалено
корчить
або й викорчовує суглоби
старого набряклого віршами зошита
в білі простирадла
що впиваються скреготінням у чиїсь худі коліна
монотонно пересіюють рани на чолі зголоднілої повені
пишучи смолу снів твоїм
незграбним почерком
і сплести з них мотузки
так аби ті вміли танцювати з дротами
і зшивати діри на небі прощенням
а можеш
на тих простирадлах гострих
просто помолитись
нікого ні про що
не просячи
стоячи спиною до осені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410448
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Нова Планета