А ДУША ЩЕ НА ЧУДО ЧЕКАЄ

Хвилювання  розгойдало  душу,
 Не  дає  той  дзвінок  натиснути.
 Я  ним  зараз  цю  тишу  порушу
 Щоб  слова  про  розлуку  почути!

 Розвернутись?  Піти?  Не  дзвонити?
 І  букет  заложити  за  ручку?
 Якби  міг  я  тебе  розлюбити,
 Чи  не  бачити  твою  обручку…

 Стукіт  серця  по  всьому  під’їзду,
 Мов  розхитаним  дзвоном  лунає.
 Залишився    лиш  день  до  від’їзду,
 Нас  життя  назавжди  роз’єднає.

 Прикипіла  душа!  Закохався,
 Я  гадав,  що  таких  не  буває!
 І  щасливий,  що  так  помилявся,
 Хоч  душа  від  кохання  страждає!

 Почуттям  опановує  розум,
 Та  душа  це  на  мить  не  сприймає.
 Не  судилося  бути  нам  разом,
 А  вона  ще  на  чудо  чекає…

 07.03.2013  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2013
автор: Мирослав Вересюк