Не стрічались ніде ми з стобою,
Але якось в солодкому сні ,
Над ставком під старою вербою,
Ти лукаво всміхнулась мені .
В павутину легку повита ,
Ніжний погляд очей з-під чола,
Наче зіткана з пестощів літа,
Ти звабливою дуже була.
Я захоплений твоєю красою ,
Крізь кущів, та осоку летів,
Не піймати – хоча б рукою,
Доторкнутись до тебе хотів.
І благав : Зупинися о доле!
Я тебе божевільно люблю,
Насолодою будь а чи болем,
Та зостанься зі мною молю !
Ти ж пурхнула метеликом далі,
Я прокинувся в щирих сльозах,
З почуттям гіркоти і печалі ,
Але й радощів на вустах .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2013
автор: архангел