Ярослав Чорногуз
ОСІННЄ ТАНГО БЕРЕЗИ
Сяє золотом лагідний вечір,
Десь витає зажура легка,
Ляже вітру пестлива рука
На берізки оголені плечі.
І тремтіння повітря прошиє,
Як одкине голівку вона,
Мов захмелена танцем сповна,
Вигина лебединую шию.
Ах, поривчасті рухи вогнисті,
В`яже скрипка щемливую нить,
Пару пристрасть гойда, аж дзвенить,
Аж виблискує сяйвом намисто.
Він любов`ю іскрить ув обличчя,
Аж спалахує чаром жага,
І спокусливо ніжка ляга
На м`язисте стегно чоловіче.
Потім – спогадом – марення вранці –
Золотавої сукні стриптиз,
І кохання сяйний парадиз,
Як відлуння жагучого танцю.
=======================
Олекса Удайко
КОХАННЯ ЖИВЕ Й НЕВМИРУЩЕ
Моя люба, почнем все спочатку,
Ти пробач мені холод розлук!
Розтривожу теплом своїх рук
І не дам твому серцю зачахнуть:
Своїм духом натхненно зігрію,
Відболілою щирістю слів –
Солов'їний сердець переспів – .
І зрощу в тобі Віру й Надію,
Що є вічне, а що є минуще –
Давній спір і знайомі слова!
Лиш Любов наша вічно жива,
Лиш кохання живе й невмируще.
Я для тебе збудую хороми,
Одягну тебе в шовк і парчу...
В дивосвіт почуттів полечу
Я з тобою з пекельної втоми…
Поведу тебе в казку Любові
І збудую для вічності дім.
Під вінець благодаті ходім –
Там не буде страждання і болю.
==================================
irinag
Танго життя
Вже дзвенять почуття ручаями,
Ти признався в коханні мені.
Ми з тобою у світі одні
Горимо у взаємнім бажанні.
Приспів:
Наше танго – мелодія долі,
Незрівнянна ні з чим висота…
Ми танцюємо танець життя,
Що для нас не скінчиться ніколи.
Ця мелодія нас закружляла,
Не на день, не на два, не на рік.
Ти у світі один чоловік,
Без якого я щастя б не мала.
Приспів.
Ще живуть почуття в нашім домі,
Діти-внуки у ньому зросли.
А згадай, як колись ми були
Лиш прості випадкові знайомі.
Приспів.
================
горлиця
Пролітайте сніги пролітайте
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний , безмежно так люблю.
Пролітайте сніги пролітайте,
Хай у серце заходить весна,
В моїх мріях гаряча струна,
Хай під кригою пісню співає.
Вже набридло завжди нарікати,
я не можу буть завжди в сльозах.
Просто хочу любов’ю палать,
Хоч горіти та все ж не втухати.
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний, безмежно так люблю.
Знов щебече в саду соловейко,
Розливає забуті пісні,
Ті гарячі пориви весни,
Хлюпнуть знову у моє серденько.
Подарую тобі не забуте
Те кохання ,що квітло в саду,
Вийму з снігу й наново вкладу
Мерзле серце, роками закуте!
Знай, що я тебе кохаю, мій милий, мій весняний , безмежно так люблю.
Я кохаю тебе і вітрами
Струшу сніг, що осівся в душі,
Поверну ті минулі роки,
Не засипле нас більше снігами!
Наше сонце сідає за гору,
Та проміння лишає в серцях,
Повернеться кохання мов птах
І співатиме пісню бадьору!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410262
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Віктор Ох