Немає честі, совісті – немає!
Це вже не гілка влади, а гілляка!
Держава від корупції конає,
Суди у ній, по суті, то клоака!
На цій гілляці вішають надії
І справедливості останні сподівання!
Феміди слуги – наче лицедії
За долари виконують бажання.
Продажні суки, безхребетні тварі
У справедливість відбирають віру!
Вони, неначе хвойди на бульварі,
Кати, які живцем здирають шкіру!
Зажерлися! Безкарні! Знахабніли!
Огидні душі в мантії ховають.
На людськім горі, бідах зажиріли,
І нас,пихаті, за людей не мають!
Руйнують долі і саму державу,
Ні суд людський, ні Божий не лякає!
Народ почав із відчаю розправу,
Безвихідь люд на самосуд штовхає!
Їх не жаліють і не співчувають,
Гілляку цю почали вже рубати!
Вони самі на це людей штовхають
І цей гнійник повинен вже прорвати!
01.03.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410145
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Мирослав Вересюк