Проки́нувся день,знову й знову,
Вже сонце вийшло на розмову.
Гуляти цілий день по небу,
Подумаєш: "йому це треба?".
Хоча...,будити все із ночі
вдивлятися в ті ясні очі
Промінням ніжним,лише зранку,
Усіх будити до сніданку...
Цу важко...може й ні?!
Хотіла я хоча б ввісні
За сонце вийти на роботу,
І проявити тут турботу.
Промінчиком постукати в віконце,
Прошепотіть:" Вставай вже сонце".
І ніжно так, поцілувати,
Й тебе за руку потримати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409785
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2013
автор: Альонушка