Прикро, коли прикро... Та я не про прикрість
Проспіваю пісеньку у весняні дні,
Бо ж душа співає - чути її радість,
Бо сьогодні, миленький, будемо одні!
Ми закриєм ставні, на замочок двері.
Поцілунки жадні, дотик наших рук... -
Дихання чутливе, ми немовби в хмелі...
А який збадьорений той сердешний звук!
Прикро стане потім, як той час пролине,
Що тепер ми маємо, бо ж настане час,
Коли старість прийде (і ніхто не спине!),
Мить ота жорстока, що розлучить нас...
Прикро мить ту мати!.. В серці знайду спокій,
Бо в кохання нашого нескінченний вік -
Бо у нас ще, любий, зморшки не глибокі,
Ти - моя криничка вже який бо рік!..
16.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2013
автор: Людмила Дзвонок