вечір стихне
на крок ближче до заходу,
на дві прірви нижче
до небосхилу.
обривається, ніби нитка,
розсипається в воду крихтами
натягнений горизонт,
і стогне,
виє стомленим небом,
сниться церквою,
спить молебнем,
розпинається в сріблі купола
багряними відблисками,
над кронами лісу,
над гірськими хребтами,
над плесами вод-
плаче свічкою,
і над нами -
гасне полум ́ям,
обпікає мости загравою,
залишає тремтіння тіням,
за межею, до крику ближче,
сонце вимре.
і вечір стихне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409388
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: kappa