це не боязнь люстер,
що на кожному кроці сиплять нагадування,
це псевдорозрада
коли ти бачиш безмежність падань
і таку ж густину підіймань.
наче востаннє пасок до моєї шиї
аби дізнатись, що вмію
благати так само щиро
як і мовчати.
прозорі факти і гіркота біографій
сплітаються в позачасове безглуздя.
маленький вузлик кольору біля ока,
я бачу в тобі пророка
і доки зір є достовірною нам властивістю,
я обіцяю, що виросту
з усіх дріб'язкових страхів.
коли в мені хтось гострив
безвиході леза,
на іншому боці знань
щезла
маленька дівчинка без прикмет.
їй не бачилось де ти,
не чулись твої безсумнівні яви
і уся та ласкавість,
якій не напишеш меж.
авжеж,
жодні пошуки тут не потрібні,
з кожним липнем
все більше листів і пожеж.
ти відстеж нашу відстань,
попрохавши крізь мене всепрощення,
бо ж дорослі не мусять
мовчати про сльози...?
- Авжеж...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409376
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Biryuza