Ха!
Бачу: ти не віриш,
Що можна літати
Думками за обрій.
Поставлю на щирість:
Людей, що крилаті,
Ми маємо обміль.
Ха!
Чую: ти не бачиш,
Як можна кохати,
Ламаючи спокій.
Банальність пробачиш?
Любов'ю крилаті
Існуємо поки.
Ха!
Знаю: не приймаєш
Довіру, єднання
Наших навіть сердець.
Та віриш-не-віриш,
Без самопізнання
Людству був би капець!
15.03.2013
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409252
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Левчишин Віктор