Народився я в тому столітті,
Коли ще читали книжки,
Інтернет починався у світі,
І молочні приймали пляшки.
Коли ще листи листоноші
Носили у сумці розпертій.
Дрібні копійки – були гроші,
А гроші ще слали в конверті.
Без мобілки вибігти з дому
Ще не було причиною бід,
Поступалися місцем старому,
І не було ще вироком – СНІД!
Тоді в школі писали записки,
А не так як тепер – SMS.
М'ясо ще додавали в сосиски,
Слово було не вживаним – стрес.
Дві копійки просили на здачу,
Їх ковтав телефон-автомат.
Любувались на вроду дівчачу
Без сліду яскравих помад.
А дівчата ще коси плекали,
Та цнотливість свою берегли.
І тоді її тільки втрачали,
Коли під вінець повели.
Ще не було іменником слово,
І тим більше образливим – гей!
Душі ще не було «кайфово»
І «кльових» не було людей.
Пісня мала ще риму і душу,
І було ще співочим село.
Хоч і гірко – признатися мушу,
Я шкодую за тим, що було!
09.01.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409029
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.03.2013
автор: Мирослав Вересюк