Одягну на душу маску
Ту, без прорізу очей,
Бо дивитися вже важко
На безжалісних людей.
Розійшлися шви надії,
Що латала я не раз,
Переперхли нитки-мрії,
Оптимізм уже погас.
Я на все закрию очі,
Вату в вуха покладу,
Від прокльонів і пророчень
Я навпомацки піду.
Терни босими ногами
Обійду я наосл́іп,
Щоб палючими словами
Люд мене вже не обпік.
Лиш знайти б безлюдний острів
І сховатись від усіх,
Щоб думок небесний простір
Пилом спокою осів...
Відпочинку дайте, люди,
Лізти в душу припиніть!
Маска тисне мене в груди -
Задихаюсь я у ній.
//14.03.13//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408854
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.03.2013
автор: Marisong