Розкажу тобі я, розкажу
Про калину, що горить у лузі,
Як сутужно жити солов’ю
У лісах, що гинуть у нарузі.
Розкажу тобі я, розкажу,
Як вода джерельна тихо плаче,
Як жовтіють верби від дощу,
Як у мутній річці качур кряче
Розкажу тобі я, розкажу
Про траву іржаву на узліссі,
Про згорілі сосни на бігу,
Про задуху згарища у місті.
Розкажу тобі я, розкажу,
Як безжально землю рвуть пихаті,
Як ідуть за неї на війну
І вбивають друзів в рідній хаті.
Розкажу тобі я, розкажу,
Як співала мати колискову,
Як земну природну чистоту
Знищуємо брудом від хімпрому.
Розкажу тобі я, розкажу,
Як природа у житті людському
Покарає підлість, і тому
Кара відчувається у всьому.
Я про все тобі не розкажу,
Часу, що у мене є – бракує,
Та у пам’яті все збережу
Про мою країну, що бідує.
Я про себе потім розкажу,
Про свій біль за те, що є навколо.
Бо від цього скоро відійду
І тобі віддам трибуна слово.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408710
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2013
автор: Г. Король