Ти мусиш вірити у простір,
у думку-мрію, висоту,
чарівну квітку едельвейсу,
у вірність, щирість, доброту.
Тоді лиш крок будЕ несхитний,
бажань розквітне повнота,
мов мальви, що струнчать при вікнах
як чорнобривців теплота.
Візьми дари природи в руки!
До дуба прихилися так,
щоб він твої сердечні муки
забрав у верховіть гілля.
А яблуньку хай пестить сонце,
покинь на неї дУмки всі,
у грунт та на пожовкле листя
покинь всі спогади сумні!
Ти мусиш всім єством сягати
До зІрки, що горить вночі.
Повір, нема такої плати,
якщо мовчиш... ходяходячи спиш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408334
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Галина Весняна