Вона зиркне на тебе з обуренням,
роздратовано, з тінню презирства.
Як ти сліпо думав, був обдуреним,
що анархія - в руїнах місто.
Поступово, вперто пороз'яснює,
скаже про Прудона та Кропоткіна.
Беззаконня чесність не обважує,
а безвладдя хаосу не створює.
Людство грає в бабцю демокартію -
іграшка, найкраща, з тих що є.
Між загальних приступів апатії,
Влада - ніби спільне, й не своє.
Ти, звичайно, схопишся за голову,
божевільна чи ідеалістка?
А вона, червоно-чорним кольором,
анархіст. Уперта анархістка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408195
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Eldunari