Леопардовим ранком на тілі
Прокидався заспаний день.
Ворушив на асфальті тіні,
Зазирав до вікон людей.
І такий же як завжди, о сьомій,
Він будильником заспівав,
Забирав з простирадла долоні,
Щоб я по швидше вставав.
Зазбирався скоріш до роботи,
Знову випив приторну каву,
Зазирнув зайвий раз в холодильник,
Рано-рано дзенькнув до мами.
Й натягнувши на душу светра,
І поправивши свіжі шкарпетки.
Вибіг з дому в пальто із фетру,
Назбирав на проїзд монетки.
До зупинки лишилось трішки,
Я подумав: «Задам всім маху!
І дійду до універу пішки,
Це ж не важко, і як не знати?»
Наче вчуся я там де треба,
І повірте не обіднію,
Якщо я погожого ранку,
У маршрутці не попітнію.
Отож, звичний маршрут,
Ось банк, намальовано їх тут чимало,
Через академію там де базар,
Ми із вітром попрямували.
Промайнувши торговий центр,
Покроївши ще кілька вулиць,
Переді мною золотоголовий орел,
Охоронець історій минулих.
Довговічний звитяжець подій,
Козаків-оборонців свідок,
Над залізом шоломів й мечів.
Шанобливий міський обелісок.
Знову бачу старі цеглинки,
Що на вік чи на совість скріпили.
Альма-матер стоїть у задумі,
Ну, а я на її порозі.
Я обожнюю цю велич стін,
І трішки обшарпані двері,
Ці сходинки, — окрасу перил,
Що біліють неначе моделі.
Ну і як же без тебе бути.
Рідне місто – життя партер,
Ти відбиток досвіду в серці,
Ти і мій універ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408184
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 11.03.2013
автор: Мельничук Тетяна