Самотність. Як інколи її не вистачає, хочеться закритись від усього світу, і залишитись на одинці. На одинці з собою, з думками, з мріями. Просто відпочити від усіх, просто сидіти, щоб ніхто не чіпав, просто забутись. Полетіти в інший світ, у інший час. Як хочеться навчитись літати, і зникнути за обрієм. Стати птахом, вільним від турбот. Не відчувати цього болю, який приносять люди, не відчувати як кожна клітинка тіла розривається, і хочеться кричати від болю. Але не можна, ти сильна, ти не повинна. Це всього лиш інстинкти. Мозок, потрібно заспокоїтись. Потрібно наказати мізкам, заставити забути. Видалити, знищити біль, або себе. Розбитись об стіну. Забути все, почати з нового листка. Ти сильна, але біль, цей чортовий біль. Який розрізає тебе, який не дає спокою. Він повертається знов і знов. А смерть, здається не такою страшною. Вічний спокій. Вічна самотність. Вічність…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407262
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2013
автор: Mr.Crowley