Весна зранку припудрює носик
Білим снігом дрібненьким пухнастим.
Все ніяк не збереться у гості,
Усе хоче візит свій відкласти.
Робить зачіску вітром холодним,
Мабуть, щоб не пошкодить волосся,
Завиває він вовком голодним
У гулкому дротів стоголоссі...
Сонце хмари вже б'є навкулачки-
Підганяє красуню примхливу.
Все довкола тремтить з нетерплячки,
А у неї,бач, настрій мінливий.
То голубить обіймами землю,
Вишиває заплави качками,
То снігами- дощами застелить,-
Проводжає зиму' рушниками...
Та чекаєм красуню терпляче-
Бо для серця вона наймиліша.
Хай ще супиться трохи і плаче,-
На душі вже світліш і тепліше!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407032
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: Любов Ігнатова