– Дитинство любе, незабутнє, босоноге!
Мої найкращі, замережені роки.
Чому згубилися в заметених дорогах,
Лишивши миті на світлинах давнини?
Але в минуле знов несуть думки крилаті.
У шелест дикої троянди під вікном.
В полон дурману молодої рути-м'яти.
У світ бабусиних вечірніх молитов.
До трав смарагдових, ромашкових розмаїв,
Де око тішиться красою кольорів.
А серце смутку і зажури ще не знає,
Не застигає від пронизливих вітрів.
В осяйну ніч, де зорі з місяцем шепочуть,
Проміння кидаючи рясно в сонний гай.
В казкове царство чарівних пригод дитячих
І мрій веселкових нестримний водограй.
Давно ця магія розтанула у часі,
Забравши казку і яскраві кольори.
Немає більше найдорожчої бабусі,
А замість саду залишились бур'яни.
31. 01. 2009 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2013
автор: laura1