Демони й метелики

Через  який  біль  писав  Ніцше,  Бодлер  скільки  вкладено  отруйної  правди,  яка  гнітить  ангелів.  Ти  потрібний  їм.  Саме  ти,  вони  для  тебе  писали.  Цікаво  чи  знали  вони,  що  так  буде,  чи  розраховували  на  такий  результат?  Вбивці  своїх  ангелів...
 Раніше  краватки  носили  лише  помилувані  злочинці,  як  знак  прощення  долею...  знак  петлі  на  шиї,  яка  обірвалась.  Коли  це  стало  модою?

«Є  величність  в  цьому  погляді,  по  якому  життя,  з  її  різними  проявами,    Творець  першопочатково  вдихнув  в  одну  або  обмежену  кількість  форм;  і  між  тим,  як  наша  планета  продовжує  обертатись,  згідно  незмінним  законам  тяжіння,  із  такого  простого  початку  розвинулось  і  продовжує  розвиватись  нескінченна  кількість  самих  прекрасних  і  самих    дивовижних  форм»  (це  не  дурна,  беззмістовна  цитата,  її  зміст  набагато  глибший,  для  тебе  вона  не  впишеться,  бо  ти  не  знаєш  хто  її  написав,  і  життєвий  шлях  цієї  людини,  в  якої  зник  метелик.  Він  міг  стати  пастором,  якби  не  оса,  яка  затягує  метелика,  щоб  прокормить  свою  личинку.)

Темрява,  сотні  демонів  безтурботно  снують  після  робочого  дня.  Чорні  тіні  з  білими,  пустими  очима.  Які  з  таким  блаженством  дивляться  на  метелика,  який  з'являється  з  темряви,  щоб  розчинитись  в  небі.
Сумніви  розривають  душу,  що  якби...  і  коли  б...  а  метелик  просто  летить  в  одному  місці,  не  помічаючи,  як  приносить  повінь  в  іншому.
Ти  знаєш  у  демона  є  душа.  Настільки  квола  і  брудна  з  народження,  наскільки  чиста  у  ангелів.  Але  вона  теж  є  душею,  тому  відчуття  інші  їй  не  чужі,  але  з  демона  янголом  не  стати.  Він  і  не  хоче,  йому  краще  сидіти  на  скелі  і  дивитися,  як  летить  метелик.
Демони-  це  сумніви,  які  народжуються  в  тобі,  неправильні  вчинки,  дії,  слова,  які  зупиняються  перед  крильцями  метелика.  Вони  виникають  і  згасають,  та  коли  самореалізуються,  їм  доведеться  стати  частинкою  твоєї  душі.  Як  паразити  вони  будуть  жити  в  твоїй  душі,  чим  далі,  тим  гірше...  тим  більший  кусок  душі  вони  вириватимуть  з  собою,  а  може  і  всю.  
 Метелик  такий  безневинний,  що  не  знає,  скільки  небезпеки  і  зла  чекає  на  нього...  скільки  демонів  поряд.  

Метелик  сідає  тобі  на  ніс.  Що  ти  зробиш  з  ним?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406834
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: Спайдер