Розправлені крила і можна злітати.
Спочатку додому, до рідної хати.
Де квіти найкращі, де зичили долі.
Де крилам моїм вже не буде неволі.
Та ось пролітаю над краєм я рідним,
Його не впізнати – занедбаний, бідний.
Що сталося, люди? Що сталося з нами?
Чому ліс наш цінний вивозять дровами?
Де степ наш сьогодні, красою багатий?
Місця заповідні палають багаттям!
Чи може байдужа нам нинішня днина?
Чи буде в нащадків до їжі хлібина?
До всіх я звертаюсь, бо маю це право.
Що кожен з нас може, не зробить держава.
Хіба нам потрібна у хаті руїна?
Одна у нас ненька, одна Україна.
Я щиро всім вдячна, хто десь на дозвіллі,
Хоча б не забруднює наше довкілля.
Бо вчинок маленький врятує багато.
Робіть такі вчинки! Від серця. Завзято.
2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406829
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: Надія Рубінська