Не б'ю я у церковні дзвони.
Я б'ю в той дзвін, що є в серцях.
І хай померкнуть всі закони,
Поки наш розум не зачах...
Бо суть найвища - наша совість.
Вона торує кожний крок.
Сама життєву творить повість,
А для потомків в ній урок...
Вона в душі будує плани
На весь тяжкий життєвий шлях...
Й не сипте сіль близьким на рани,-
Які за правду і в боях...
Допоможіть же словом другу,
Простіть і ворогу все зло.
Гоніть із серця всю наругу
І гляне сонце у вікно...
В вікно душі уже святої,
Хрустальної... і без гріха.
І буде серце вже в спокої,
Бо щастя більшого нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406738
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Д З В О Н А Р