Нам іноді не вистачає тиші,
так от, щоб сісти і лиш наодинці.
Бува і так, та хочеш, щоб хоч миші
пробіглися, а чи упали спиці…
Нам тиші?.. тиші…
Нам іноді не вистачає доброти,
Щоб ближнього свого та обійняти.
І горді іноді ідемо до мети
і не встигаєм власний дух підняти...
Ми егоїсти!.. …ти...
Нам іноді не вистачає розуму,
Щоб просто стати чимось кращим.
І у обличчі, часом різному
прокльовується щось пропаще.
Ми праведні?.. ми… ні.
Нам завжди вистачатиме всього
У плані того, що уже дано.
Ти не захочеш – і не матимеш нічого.
Захочеш – матимеш, та все одно:
Не вистача мені… …не… мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406736
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Валіко Коробкадзе