Була у хлопця сорочка,
вишита дрібно хрестами.
Були замріяні очі,
карі, такі ж як у мами.
Була душа,як калина,
ніжна і світла, як сонях.
Ніс він свою Україну,
наче кришталь у долонях!
Мати вгадала з нитками,
колір під чуб в позолоті,
на полотні домотканім -
сині волошки на жовтім.
Та вишиття те барвисте
око вороже разило.
Світ розколовся і блиснув...
Впало червоним на біле
серце русявого сина.
Нащо так сильно кохати
рідну свою Україну
вчила згорьована мати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406532
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Славомир