Згадав, що мізки мав
Й трохи думати почав.
Як енергія не зникає,
То все, що є – перетікає.
Треба б право мати,
Можна систему створити,
Стимули, контроль здійснити,
Де появилося знати і жити.
То ж, що зароблене – убуде,
Не пропаде, десь та прибуде.
Як всі стануть будувати –
Кудись треба те дівати
І регулятор постійно руйнує,
Бо баланс природи диктує,
А інтелектуальному продукту бути,
Хоч жолудка немає де діти.
Одні будують, будують,
Другі користуються, руйнують,
То ж, хоча б не забувати
Питання «Навіщо?» задавати
Перед тим, як щось робити,
Краще красоту кохати.
Не для одного існування
Всі турботи і бажання,
Совість просить чистоти,
Правди, віри, доброти.
Як би мозок відключити,
Світлом серця лиш творити -
Було б розуміння, світ без зла,
Без втілення думок – дуалізма.
Утопія і парадокс – приїхав.
Навіщо про мізки згадав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406475
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: Володимир Кондратик