Ти ненароком спом'янеш мене
Й всміхнешся дивнім спомину-утраті.
Й заб'ється швидше серце ще живе
Та вже безлике,зболене і ватне.
Ти ненароком спом'янеш мене
І витягнеш із пам'яті шухляди.
В коробочку із сірників вкладеш
Й підпалиш!
І залишиш догорати...
І я згорю:..
До коренів,дотла.
Без функції відновлення структури,
Без докорів.
Смиренна і німа...
Без спроб на відбудову,без зажури,
Без болі,без надії,без туги
Беззвучно загорюся і зотлію...
І понесуся попелом в світи:
Людської черствості,глухої сліпоти,
В реальність повсякденну безнадії...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406367
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: Христина Рикмас