Лечу, мов на крилах, до рідного дому,
де стигла пшениця схилилась додолу.
Де скрізь зеленіють безкрайні поля
і цвітом усипана отча земля.
Устану уранці, піду до криниці,
нап'юся холодної диво-водиці.
Послухаю спів неземний солов'я,
вклонюся тобі, рідна земле, моя.
Від праці, турбот і журби відпочину,
на лавку присівши, поближче до тину.
Вдихну рути-м'яти п'янкий аромат,
вдивляючись пильно в нічний зорепад.
Свої залікую поранені крила,
адже лиш у рідній сторонці щаслива.
А батьківський дім - це моя колискова,
куди повертаюся знову і знову.
30.06.2010 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2013
автор: laura1