Спливає час крізь зімкнуті долоні,
Нам силою його не зупинить.
Ми намагаємося розтягнути мить,
В стільця та ліжка будучи в полоні.
Проте живуть віками лише ті,
Хто залишається в думках свого народу,
Хто за життя покаламутив добре воду,
А не сидів на березі в теплі.
Той вічний, хто устиг усе і всюди,
Спішив прожить, вчиняв лише добро.
Чомусь лиш те підказує мені нутро,
Що нас із вами пам'ятать ніхто не буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406189
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Меля