Поміж світів протягнена струна
І кожен раз, то береги одної річки.
І кожен час, мабуть веде вина
Знайти ту вічність там посеред стрічки.
В цій колії важлива кожна мить…
Крапки секунд лише сліпі ознаки ходу -
Щось важливіше глибше десь сидить.
Свідомість – цвіт, який чекає воду.
Холодний дощ і сніг в зимовий час
Можливо все повільно, згодом стане міфом.
Роль кожної миттєвості для нас
Це нитка полотна, для стрічки світу.
Вже вкотре жамевю якась лиш мить,
Але душі струна живе і тягнеться спочатку.
Відроджень крихт потоку не спинить,
Допоки всі не знайдено відгадки.
11.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405969
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Андрій Гагін