Ось перший вже випав пухнастий сніжок,
Я встала і зразу ж побігла в садок.
Там "срібні дерева і срібне гілля",
Що серце неначе теплом облива.
От холодно ніби, та тепло в душі,
Неначе весь світ враз завмер у тиші.
І шарф з балабоном, і казка нова
Неначе за рогом за кожним чека.
Немов би в середені срібний дзвінок
Хтось радісно смикає за ланцюжок.
Здавалось, ну й що, що все біле кругом?
Ось зелені вже б і з весною гуртом.
Аж ні! Ви подумайте, що за дива
Природа цією зимою дала.
Під білими ковдрами все навкруги,
Пухнасті шапки повдягали хатки,
А гілочка кожна неначе була
Посипана цукром... Хіба ж не дива?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405881
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: Ая