А час біжить і все руйнує,
Стирає в пам*яті сліди.
На лицях зморшки він карбує
І серце лічить від туги.
Він щедро дарить горе й ласку
Та скрізь кладе свої шляхи.
Ніколи не знімає маски
І всіх міняє навкруги.
Йому байдужий світ навколо,
Він невблаганно, тихо йде...
Не сперечайся з ним ніколи!
Бо він й тебе не омине!
Для нього не існує жалю,
Він добре знає всіх і все.
Легенько він накриє шаллю
І все! Життя не повернеш...
Тому не пропусти нагоди!
Ти поборись і докажи,
Що попри всі свої незгоди,
Можливо щастя віднайти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405808
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: АсЬкА152