У моєї мами - тополина доля,
Огорнула пухом свій маленький світ,
Пропустила щастя крізь сухі долоні
І тремтливу тишу віданнях молитв.
Тягнеться душею у захмарні висі,
Роки - жовтим листям падають, як сніг.
Плечі у тривогах трішки подалися,
Зморшками під очі сміх дитячий ліг.
Коренем тримає нас у цьому світі.
В серці, як у кроні, кубляться вітри,
Співом поміж гілля діточки зігріті,
Лиш твоє здоров’я спокій наш ятрить.
Постелити б ковдри на тверді дороги.
Насадити б квітів, щоб ясніли дні.
Зупинити б трішки швидкоплинні роки,
Щоб раділа мама лагідній весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405565
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2013
автор: Любов Чернуха