В море сповзає сивий туман,
Сонце їсть жадібно ранкову росу;
Знову спливає твій новий обман,
Прощала багато – тепер не прощу!
На серці, мов глина, засохли рубці
Грубі такі, що аж душу шкребуть;
Образа, зневіра, немов камінці
Ранять душу мою, на клаптики рвуть.
Сонце висОко зійшло понад морем,
Хвилі так ніжно лоскочуть пісок;
Зраду твою порівнюю з горем -
Занадто жорстокий для мене урок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404650
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2013
автор: Людмила Махиня 2