Відлетіли лелеки,
А за ними літа.
Відспівала далеко
Вже пора золота.
Відступили тривоги,
Відшуміло життя,
І в далеку дорогу
Ти у вирій пішла.
Моя люба бабусю,
Ти моя неземна,
Я сумую без тебе,
Найрідніша моя.
Моя сива лебідко,
Ти для мене була
Найщиріша,й мов квітка,
Восени одцвіла.
Посивіла,мов птаха,
У журбі все жила,
Дала світ скільком діткам,
І нещасна була.
Як згадаю ті руки
Щодня у труді,
Твої вічній муки
І душа у журбі.
Затужила журавка,
Помарніла в біді.
Все хотіла до Бога,
І віддатись землі.
Все співала в тривозі
Наймудріші псалми.
Відійшла у дорогу,
А ми сльози лили.
Поховала дідуся
Не змогла жить сама.
Я за тебе молюся
Вісім років щодня.
Не забуду до смерті
Твою щиру любов,
Твою ніжну турботу,
І молитимусь знов.
Моя сива лебідко,
Повертайся,як птах,
Подивися на діток-
Вони теж вже в літах.
Ти пробач всі провини,
В них онуки ростуть,
І у світлу хвилину
На могилку прийдуть.
Та на все своя воля
Не тужи і не плач,
Є у кожного доля,
Лиш провини пробач.
Я до тебе вернуся
Й на могилку твою,
Посаджу кущ калини
І тебе відмолю.
Нехай світлом до Бога,
Прокладеться тобі
Вічна в небо дорога,
Не тужи у журбі.
Та дорога до Раю,
Вже без перешкод,
Не сумуй,я благаю,
Не тужи без турбот.
Ти у вічнім спокої,
І втомилась душа,
Бо багато вже горя
На землі ти знесла.
Вічним спокоєм в небі
Засвітилась зоря,
То моя вже бабуся,
Посміхнутись змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404463
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.02.2013
автор: Штундер Юлія