Знетямившись нетлінним

Вогні  в  вікні  ,  це  ніч?  -  Та  ні...
Це  просто  очі  знов  сумні
Й  кохання  сиротинне...
Це  просто  серце  увісні  ...
Свій  біль  вплітатиме  в  пісні,
Знетямившись  нетлінним.

Ти  не  моя..  змирюся  я  
Коли  мелодія  сумна  
Сльозами  серце  змочить...
Засохле,  між  холодних  брил,
До  болю  здерте,  в  бруд  і  пил
Саме  себе  доточить...

"Взаємності!"  -  тремкі  слова...
Навіщо  серцю  голова,
Коли  те  жить  не  хоче...
Замучившись,  у  темноті...
Вже  майже-майже  на  весні,
Желом  об  біль  туркоче

Сам  винуватець  -  сам  страждай,
Її,  невинну,  не  чіпай.
Бо  має  право  вбити...
Ти  мовчки  біль  тепер  ковтай,
Без  слів  тепер  її  кохай,
Народжений  любити.

(  Максим  Опанасенко,
26  лютого  2013р.,  01:23  )

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404266
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2013
автор: MAKSSTAL`