Так безглуздо нестачу тебе римувати з зимою.
Знай: вона догорає. І скоро, вже скоро весна.
Треба визнати те, що без тебе не стала б собою,
Що, напевне, зруйнована вічна між нами стіна.
Так безглуздо узимку постійно шукати розвагу,
Недоречну, слабку і таку, що згорить до весни.
Я сприймаю тебе як хронічну свою перевагу,
Божевільно малюю осінні свої недосни.
Так безглуздо чекання завжди римувати з дощами,
Відчайдушно щодня шепотіти тобі: "Відпусти".
Я змогла би піти і лишитись хіба що з снігами,
Та чи треба узимку лише руйнувати світи?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404208
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Fairytale