скляний устрій віддалень й азарту,
заповнені вщент околакуни.
чуйний спалах шматує дерево чорне,
бо я лише норма дощу,
ледачий інтерпретатор
тому жодна з історій не знала синтезу
ніколи вчитися
позичати сюжети
я теплий светр для твоєї душі
осінньої.
змінюю наполегливо напрямки кольору
точка опори то родинка на руці.
відсів сумніву й передбачення,
нарадчою птицею в тон відкритим складам.
не віддам це танення на поталу,
шалом звіра у смерть вокзалу і тіла,
прикімнатившись пилом
на легені твої станційні,
я бачу як війни втрачають свою снагу.
кучугури незустрічей пересмічено
наче тишею потойбічною
ми засвідчуєм вічну ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404172
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Biryuza