На рідній землі далеко-далеко
Не гасне віконце до пізньої ночі,
І світло від нього привітне і тепле
За тисячу верст мої милує очі.
Думками я лину під жовте віконце,
Обличчям тихенько до шибки тулюсь –
А там найрідніша – ясне моє сонце.
На неї дивлюся – не надивлюсь.
Ой скільки всього їй не повернула,
І скільки всього ще не додала.
Теплом від віконця на мене війнуло –
Хоч в мріях своїх, а там побула.
1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404022
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2013
автор: Надія Таршин