Ми поспілкуємось з тобою потім...
А зараз зорі, як рясне намисто.
І вітер хмарку підзиває свистом.
А я, купаю ноги у росі.
Пісень твоїх наслухаюся потім...
А зараз сонце пломеніє чисто.
Ріка порогами струмить ігристо.
А ноги, ще втопають у росі.
Тебе нема. Нема з ким спілкуватись.
Пісень твоїх не слухать вже мені.
Так гірко бачити тебе в труні.
А сльози...розчинилися в росі.
* присвячую другові,що
загинув в Афганістані
в 1979 *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403724
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.02.2013
автор: @NN@