Каньйон плете строкаті візерунки,
Стару фортецю бачу вдалині…
Ще пам’ятає Смотрич поцілунки,
Якими пестив милу навесні…
Замріяно хитаються дерева;
В тумані поховалися хати…
Щось заметіль роздмухує квітнева,
Кидаючи суцвіття з висоти.
Щасливий клич далекого дитинства
Навіює минулого думки…
І незабутню ніжність материнства,
І юності щасливі сторінки.
Сторіччя викарбовують малюнки,
Блищать смарагдом скелі вдалині…
Каньйон плете строкаті візерунки
І росами блищить по сивині…
Кам'янець-Подільський
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403362
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2013
автор: Юрій Цюрик