Я намалюю океан,
Безмежний простір, синє небо.
Картину цю комусь віддам,
Мені її уже не треба.
А що потрібно? Не скажу.
Можливо, просто я не знаю,
Але одним я дорожу –
Тобою, зірко небокраю.
Я напишу кілька рядків -
А раптом вийде рима з ними?!
Я розповім там про птахів,
Які літають в хмарах диму,
Які злітають до зірок
І десь там високо зникають,
Несуть тобі мій поцілунок,
Чарівна зірко небокраю.
Я спробую щось заспівать.
В тій пісні – все про що я мрію,
В ній теплота сотень багать,
Вона мене завжди зігріє.
Я оспіваю в ній тебе
Таку, що в темряві палає,
Царівна ти моїх небес –
Прекрасна зірко небокраю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2013
автор: Олександр Яворський