Я – єретик. Таким є інквізиції вердикт.
Засвідчив його власноручним підписом Лойола.
Ця вістка блискавично розповсюдиться довкола
Пересторогою похмурою: “Він – єретик!”.
Нажахано відхрестяться, неначе від чуми,
Вчорашні приятелі.
“Ми завжди підозрівали…” –
Зловтішно прошепочуть догм освячених васали.
Хто не доніс, картатимуть себе: “Чому не ми?”
Я – єретик. Такий вердикт. Гіркі дими багать.
І відучора навкруг зрима – зимна – порожнеча.
Sancta simplicitas! Вогнем натішиться малеча,
І матиме про що поговорити горда знать.
Але ті роздуми, що протягом стількох років
Я вистраждав, запам’ятали учні. І нащадки
Оцінять їх. А що залишать, крім лихої згадки,
Ті, хто судив неправедно?…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403280
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.02.2013
автор: Богдан Сиваківський